Головна сторінка














Контакт центр:
0-800-503-753



Телефон "гарячої лінії":
0-800-501-892














Проекти та консультації з громадськістю »  ПРОЕКТИ нормативно-правових актів версія для друку
КОНЦЕПЦІЯ

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від “___” ______________ 2012 № ________

 

 

КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової соціальної програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, які підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2017 року

Визначення проблеми соціальної та професійної адаптації військовослужбовців

На початку 1992 року у Збройних Силах України (далі – Збройні Сили) нараховувалося понад 900 тис. військовослужбовців та цивільного персоналу, утримання яких могло призвести до серйозних соціальних наслідків та негативних процесів у державі. Було прийнято рішення про приведення структури, чисельності і оснащення Збройних Сил до рівня потенційних військових загроз і економічних можливостей України, на що було спрямовано реформування Збройних Сил. Одним з напрямів реформування було скорочення чисельності особового складу Збройних Сил. Так, на 31 грудня 2012 року чисельність Збройних Сил відповідно до Закону України “Про чисельність Збройних Сил України на 2012 рік” становитиме до 184 тис. осіб, у тому числі військовослужбовців – до 139 тис. осіб.

Впродовж 2013 – 2017 років із Збройних Сил, інших військових формувань (Внутрішні війська МВС, Служба зовнішньої розвідки), правоохоронних органів спеціального призначення (Служба безпеки, Управління державної охорони, Державна прикордонна служба) та Державної спеціальної служби транспорту (далі – військові структури України) відповідно до поданих ними прогнозних показників планується до звільнення, не враховуючи військовослужбовців строкової військової служби, понад 46 тис. військовослужбовців.

Протягом тривалої військової служби (10 років і більше) переважна більшість військовослужбовців втрачають цивільну професію чи кваліфікацію, більшість зв’язків із цивільним середовищем. У зв’язку з цим та кардинальним характером змін після звільнення з військової служби свого соціального положення, статусу, умов діяльності і зовнішнього середовища вони мають значні проблеми із входженням у цивільне життя. Військова служба має особливий характер, який передбачає володіння специфічними спеціальностями, ризики для життя, значні обмеження свободи (пересування, вибору місця проживання тощо), цілковите підпорядкування службової діяльності, а часом і повсякденного життя, військовим статутам.

Зважаючи на зазначене, українським законодавством військовослужбовцям та членам їх сімей надані значні пільги, встановлені правові і соціальні гарантії та компенсації, серед яких передбачена їх соціальна та професійна адаптація до умов життя в цивільному середовищі.

Соціальна адаптація у загальному розумінні – це процес взаємодії індивіда (особистості) або соціальної групи із зовнішнім середовищем, в результаті якого відбувається освоєння нової соціальної (життєвої) ситуації.

Соціальна та професійна адаптація військовослужбовців до умов життя в цивільному середовищі (далі – соціальна адаптація) це – суспільний процес їх активного пристосування до нових соціальних умов проживання в цивільному середовищі з ринковою системою взаємостосунків, який передбачає освоєння норм і правил цього середовища, оволодіння професією, спеціальністю, реалізацію своїх прав, у тому числі на працю, формування в собі нових правил поведінки і нового самоусвідомлення, що забезпечує безболісний, комфортний перехід до нових умов життя.

Вона є одним із важливих пріоритетів військового будівництва у сфері соціальних гарантій військовослужбовців, а також – окремим напрямом у державній соціальній політиці України, яким опікується Мінсоцполітики. В Стратегії національної безпеки України “Україна у світі, що змінюється”, затвердженій Указом Президента України від 8 червня 2012 р. № 389/2012 (пункт 5.2.3), вирішення питань адаптації та соціальних гарантій для військовослужбовців, які звільнятимуться, визначено як один із напрямів удосконалення системи забезпечення національної безпеки України.

 

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

Положеннями законів України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено право певних категорій військовослужбовців, які підлягають звільненню та звільненим з військової служби (далі – військовослужбовці), і членів їх сімей на соціальну адаптацію за рахунок коштів Державного бюджету України.

Останні десять років це право реалізовувалося у межах державних цільових програм, а саме:

з 2002 року до 2004 року включно діяла Програма соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, на період до 2005 року, затверджена Указом Президента України від 21 вересня 2002 р. № 849. Програма була профінансована з державного бюджету тільки у 2004 році в обсязі 600 тис. гривень, тому була здійснена перепідготовка на цивільні спеціальності лише 1336 військовослужбовців та 522 звільнені військовослужбовці були працевлаштовані;

протягом 2007 – 2011 років діяла Державна програма соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2011 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 720. З незалежних від державного замовника і виконавців Програми причин за цей період було використано лише близько 1 млн. 700 тис. гривень на професійне навчання за цивільними напрямами 615-ти військовослужбовців. У зв’язку з недостатнім фінансуванням Програми, сприяння у працевлаштуванні звільнених військовослужбовців в рамках Програми не здійснювалося.

Таким чином, останні 10 років з боку держави заходи щодо соціальної адаптації військовослужбовців фактично не здійснювалися, а чисельність військовослужбовців тільки у Збройних Силах відповідно до законів України про чисельність Збройних Сил на відповідні роки з початку 2002 року до 2011 року включно скоротилася з 310 до 144 тис. осіб.

Поряд з державними цільовими програмами з метою вирішення проблеми соціальної адаптації військовослужбовців в Україні діють відповідні міжнародні проекти та програми, які фінансуються Північноатлантичним Альянсом (НАТО), Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Міністерством закордонних справ Королівства Норвегія (далі – міжнародні проекти). Мінсоцполітики співпрацює із зазначеними структурами з питань соціальної адаптації військовослужбовців і у якості партнера відповідає за досягнення результатів роботи міжнародних проектів. Обов’язковою умовою дії цих проектів в Україні є наявність і дія в Україні своєї державної цільової програми адаптації і її належне фінансування з державного бюджету.

Отже, досвід останніх десяти років свідчить, що єдиним дієвим механізмом реалізації положень українського законодавства і вирішення проблеми соціальної адаптації військовослужбовців в Україні є відповідна державна цільова програма.

На даний час такої програми немає, схожих за тематикою або галузевою спрямованістю програм в Україні теж не існує, тобто реалізувати своє право на соціальну адаптацію військовослужбовці в Україні не мають змоги.

Для виправлення ситуації повинна бути затверджена Державна цільова соціальна програма соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, які підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2017 року (далі – Програма).

Програма буде логічним і послідовним продовженням діючих у попередні роки вітчизняних державних цільових програм.

Таким чином, проблему соціальної адаптації військовослужбовців необхідно вирішувати програмним методом.

 

Мета Програми

1.  Забезпечення реалізації положень законодавства України щодо права військовослужбовців військових структур України та членів їх сімей на безоплатну соціальну адаптацію.

2.  Підвищення соціальних стандартів і соціальної захищеності військовослужбовців та членів їх сімей, привабливості та престижності військової служби, кількісно-якісних показників особового складу військових структур України, поваги в суспільстві до захисника Вітчизни.

 

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

1. Соціальна адаптація військовослужбовців у рамках міжнародних проектів.

Значний внесок у вирішення проблеми соціальної адаптації військовослужбовців зробили міжнародні проекти, в рамках яких в Україні проводиться професійне навчання військовослужбовців за цивільними напрямами. Протягом 2004 – 2011 років при сумарному фінансуванні від 0,5 до 1,5 млн. євро щороку на професійних курсах у рамках цих проектів пройшли навчання понад 14 тис. осіб з частковим вирішенням питання їх працевлаштування, але вони неспроможні вирішити проблему в цілому.

Міжнародні проекти цілком самостійні, діють вони в Україні на основі різних актів міжнародного співробітництва. Організація їх виконання щороку здійснюється їх керівниками (координаторами) незалежно один від іншого: визначаються виконавці, з якими укладаються відповідні угоди, контракти, меморандуми на поточний рік. Координація їх діяльності з української сторони здійснюється шляхом: визначення регіонів (міст, гарнізонів), де і за яким із міжнародних проектів доцільно організувати курси профнавчання; надається сприяння у наборі слухачів на ці курси, допомога у вирішенні проблемних організаційних питань.

Питання фінансування міжнародних проектів вирішується тільки на початку кожного року і наявність фінансування в наступні роки непередбачувана. Діють вони в Україні тимчасово, і в будь-який час їх робота може бути згорнута. Прогнозну оцінку їх діяльності на перспективу, через рік і більше, дати складно.

Значним недоліком міжнародних проектів є неможливість залучення їх коштів для фінансування державної цільової програми адаптації.

2. Соціальна адаптація військовослужбовців та державна служба зайнятості.

Надання звільненим військовослужбовцям без права на пенсію соціальних послуг у випадку безробіття через державну службу зайнятості не може вважатися соціальною адаптацією військовослужбовців.

Зважаючи на те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, соціальні послуги у випадку безробіття звільнені військовослужбовці без права на пенсію отримують у рамках законів України “Про зайнятість населення” і “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” як і всі громадяни України, які є застрахованими особами на випадок безробіття. Надання цих послуг здійснюється за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з метою вирішення питання зайнятості населення та працевлаштування безробітних, а не соціальної адаптації військовослужбовців. Тим більше, ця робота не стосується членів сімей військовослужбовців.

Соціальна адаптація військовослужбовців – більш широке поняття, яке включає такі основні складові:

психологічну складову – оволодіння системою цінностей (нормами, установками, зразками поведінки), культурою, які існують у цивільному середовищі з метою виконання існуючих у ньому вимог до особистості;

правову складову – освоєння юридичних норм, які регламентують статус, правове положення людини, що визначає її нові права, обов’язки і можливості, а також знання тих структур, які можуть допомогти освоєнню цих норм і реалізації своїх можливостей;

професійну складову – залежно від військової професії вона передбачає спеціалізоване удосконалення наявних професійних знань, вмінь і навичок або оволодіння новими професійними знаннями, вміннями та подальше успішне працевлаштування.

Права на соціальну адаптацію (п. 9 ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей”; п. 5 ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”) стосуються тільки військовослужбовців та членів їх сімей, надані їм українським законодавством як пільги, соціальні гарантії та компенсації у зв’язку з особливим характером військової служби, понад ті права, які надані іншим громадянам. Ці права у законодавстві про соціальну адаптацію ніяким чином не пов’язані з правами на соціальні послуги у випадку безробіття чи на пенсію, мають іншу законодавчу базу і забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Немає ніяких підстав позбавляти права на соціальну адаптацію тих військовослужбовців, які звільнені з військової служби без права на пенсію, і отримали певні права як безробітні.

Відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (ст. ст. 1-2, 2): “Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.”.

Маючи на увазі зазначене та ст. 22 Конституції України, положення законів України стосовно прав військовослужбовців та членів їх сімей на соціальну адаптацію не можуть обмежуватися, бути звуженими або скасованими положеннями інших законів та нормативно-правових актів України, у тому числі про зайнятість населення або про пенсійне забезпечення. Тобто, дія Програми буде поширюватися на військовослужбовців з правом і без права на пенсію.

3. Практика вирішення проблем соціальної адаптації військовослужбовців в інших країнах.

Великобританія

Особливостями британської практики у вирішенні проблем адаптації військовослужбовців, що звільняються, є наступні:

– у Великобританії проблема переходу військовослужбовців від військової служби до цивільного життя вперше отримала нормативне та організаційне рішення ще після закінчення Кримської війни 1856 року;

– всі заходи проводяться за рахунок бюджету держави, а не за рахунок роботодавців або військовослужбовців;

– Міністерство оборони допомагає військовослужбовцям у цих питаннях за 2 – 2,5 роки до звільнення і протягом 2 років після звільнення;

– право на перепідготовку виникає у військовослужбовців після 5 років служби, при цьому для рядових підготовка за 2 – 2,5 роки до звільнення є обов’язковою, для офіцерів – добровільною;

– військовослужбовці мають право на одержання гранта (на руки в сумі, залежній від строку служби) для оплати курсів перепідготовки поза системою Міністерства оборони;

– Міністерство оборони, крім того, відшкодовує витрати на проїзд та проживання військовослужбовців у ході перепідготовки.

Підтримка військовослужбовців здійснюється на рівнях військової частини, командування роду військ та спеціальної структури, створеної за участю Міністерства оборони, управління з працевлаштування демобілізованих військовослужбовців, спеціальної консалтингової компанії та бюро професійної реабілітації.

У процес соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються, залучені також Федеральний центр адаптації в Алдершоті, 10 регіональних центрів профорієнтації, мережа бюро з працевлаштування, у т.ч. бюро з працевлаштування при Міністерстві оборони, 2 благодійні організації з працевлаштування тощо.

Німеччина

Заслуговує на увагу досвід соціальної адаптації військовослужбовців Бундесверу, звільнених у відставку. Ця система впроваджувалася і вдосконалювалася більше півтора десятиліть.

Федеральними законами “Про забезпечення військовослужбовців Бундесверу“ та “Про правовий статус військовослужбовців Бундесверу“ визначаються у збройних силах Німеччини порядок одержання ними освіти або підвищення кваліфікації у вибраній сфері та питання соціального захисту. Законом передбачаються наступні варіанти: перепідготовка на нову професію; завершення початої професійної освіти; одержання посвідчення, що дає право на навчання в середньому або вищому навчальних закладах.

Право на цивільно-професійну підготовку після звільнення з військової служби виникає у військовослужбовців після 4 років служби, а перед звільненням – після 6 років служби. Для цього військовослужбовцям, залежно від терміну військової служби, надаються навчальні відпустки перед звільненням – від 3 до 24 місяців і час після звільнення – від 6 до 36 місяців.

У Німеччині створена особлива федеральна служба (штат працівників – близько 1000 професіоналів), у центрі уваги якої питання професійної підготовки. Федеральний бюджет на потреби цієї служби виділяє кошти обсягом понад 100 млн. євро щорічно. Її співробітники починають роботу з військовослужбовцями ще до призову у збройні сили, ведуть її протягом усього строку його служби і закінчують тільки після влаштування звільненого в запас на новому робочому місці. Серед послуг, що надаються службою: допомога в пошуках роботи і її одержанні; відшкодування витрат, пов’язаних з поїздкою для знайомства з новим місцем роботи або переїздом до нового місця проживання; виплата компенсації роботодавцеві, у випадку якщо колишній військовослужбовець не відразу досягає необхідної продуктивності праці на новому місці; видача деяким категоріям тих, хто звільняються, допусків і направлень на державну службу на спеціально зарезервовані посади.

Навчання за цивільними спеціальностями організується в різних формах на вибір військовослужбовців у спеціалізованих школах Бундесверу або цивільних навчальних закладах, особливо якщо це сприяє підвищенню їхньої військової кваліфікації.

Зважаючи на практику вирішення проблем соціальної адаптації військовослужбовців в інших країнах, варіант кардинального вирішення проблеми соціальної адаптації військовослужбовців в Україні можливий за таких умов:

внесення в законодавство України детальних положень щодо організації, фінансування і реалізації соціальної адаптації військовослужбовців;

утворення розгалуженої системи органів соціальної адаптації військовослужбовців, у тому числі і у складі військових структур України, з централізованим управлінням і гарантованим фінансуванням;

створення зручного механізму оперативного і ефективного використання бюджетних коштів на цілі соціальної адаптації військовослужбовців.

Цей варіант можливий через тривалий час і за наявності необхідних коштів.

4. Розроблення, затвердження та реалізація Програми.

Оптимальним варіантом, можливим на даний час, є варіант розроблення, затвердження та реалізації Програми. Цей варіант забезпечить необхідну державну підтримку та узгодженість дій усіх структур, у тому числі громадських, закордонних і міжнародних, причетних до вирішення проблеми соціальної адаптації військовослужбовців.

 

 

 

 

Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання

Вирішення проблеми соціальної адаптації військовослужбовців в Україні здійснюватиметься такими шляхами і способами:

1. Удосконалення нормативно-правової бази та утворення системи органів соціальної адаптації військовослужбовців в Україні на основі здобутого досвіду та міжнародної практики.

2. Організація виконання в рамках Програми заходів із соціальної адаптації військовослужбовців, серед яких найбільш вагомі:

професійне навчання (професійна підготовка, перепідготовка або підвищення кваліфікації) військовослужбовців за цивільними напрямами і спеціальностями;

сприяння у працевлаштуванні, інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням;

соціально-психологічна і правова допомога військовослужбовцям в період звільнення, особливо за скороченням штатів, проведенням організаційних заходів та за станом здоров’я.

3. Інформування військовослужбовців усіх військових структур України щодо проведення заходів із соціальної адаптації, запланованих на визначений період.

4. Співпраця з Північноатлантичним Альянсом, Організацією з безпеки та співробітництва в Європі, Міністерством закордонних справ Королівства Норвегія, іншими міжнародними та іноземними структурами з метою подальшого фінансування міжнародних проектів з адаптації військовослужбовців, які вже діють в Україні, залучення їх коштів для відкриття в Україні нових подібних проектів.

5. Здійснення взаємодії та координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, фондів, установ, організацій різних форм власності, інших структур, у тому числі міжнародних, заінтересованих та задіяних у вирішенні питань соціальної адаптації військовослужбовців, та, які братимуть участь у виконанні Програми.

Строк виконання Програми: 2013 – 2017 роки.

 

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми забезпечить максимальне використання в інтересах держави потенціалу військовослужбовців, поліпшення соціально-політичної ситуації в Україні серед військовослужбовців усіх відомств, а також осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей.

За період дії Програми понад 23 тис. військовослужбовців матимуть можливість пройти професійне навчання (професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації) за професіями та спеціальностями, що користуються попитом на ринку праці, та отримають сприяння у працевлаштуванні.

Консультації та необхідну інформацію з питань соціальної та професійної адаптації отримають усі військовослужбовці перед звільненням з військової служби.

 

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок Державного бюджету України. Для виконання Програми необхідні кошти в обсязі 135 млн. 811 тис. гривень.

Розрахунок фінансового забезпечення Програми здійснювався виходячи з мінімально можливої кількості військовослужбовців (50 % від понад 46 тис. військовослужбовців, без врахування військовослужбовців строкової військової служби, запланованих до звільнення впродовж 2013 – 2017 років), які матимуть і використають своє право на соціальну адаптацію.

Зважаючи на те, що переважна частина всіх фінансових витрат на реалізацію Програми буде використана на здійснення професійного навчання (професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації) військовослужбовців та на сприяння у їх працевлаштуванні, при розрахунках бралися до уваги витрати тільки на ці заходи.

Мінсоцполітики, як державний замовник, здійснюватиме організацію, загальне керівництво та контроль за виконанням Програми. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування братимуть участь у виконанні або сприятимуть виконанню Програми відповідно до своїх повноважень.

Виконавцями окремих заходів і завдань Програми можуть бути підприємства, організації, заклади та установи незалежно від форми власності, фонди, громадські організації, залучення яких здійснюватиметься на договірних умовах шляхом державного замовлення або на конкурсних засадах.

Для виконання заходів Програми (крім заходів із професійного навчання та сприяння у працевлаштуванні) в період перед звільненням військовослужбовців з військової служби максимально будуть задіяні можливості і ресурси військових структур України, центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво ними.

 

Опитування

Ваше ставлення до антикорупційного законодавства Україні?
- Позитивне. Вважаю його вичерпним.
- Негативне, вважаю його недосконалим, оскільки положень, які стосуються антикорупційної діяльності забагато і вони потребують упорядкування у єдину концепцію.
- Через недостатнє висвітлення в ЗМІ положень антикорупційного законодавства вважаю його незрозумілим.
- Не знайомий(ма), вперше чую, що таке законодавство існує в державі.
- Вважаю його занадто лояльним по відношенню до "корупціонерів" ("не чесних на руку чиновників")
- Вважаю його занадто жорстким.
- Мене не цікавить дане питання.
- Не можу визначитись.
Відповісти Відповісти
результати Відповісти